Банкрутство фізичних осіб в Україні: повний гід для боржника
Що таке банкрутство фізичної особи
Банкрутство фізичної особи — це законна судова процедура, яка дозволяє людині, що опинилася в борговій яму, відновити свою платоспроможність або повністю звільнитися від частини грошових зобов’язань перед кредиторами. Йдеться не про якийсь сумнівний чи напівлегальний спосіб «ухилитися» від боргів, а про офіційний механізм, передбачений законодавством, яким щороку користуються тисячі українців, що втратили роботу, зіткнулися з валютним кредитом, медичними витратами чи іншими обставинами, через які повернення позик стало фізично неможливим.
Суть процедури проста: суд офіційно визнає, що людина не в змозі виконати свої грошові зобов’язання у повному обсязі, і пропонує два шляхи виходу із ситуації — або поступове погашення боргів за узгодженим планом реструктуризації, або списання заборгованості через реалізацію наявного майна. У будь-якому з варіантів боржник отримує те, чого найбільше потребує: захист від подальшого тиску кредиторів, зупинення нарахування штрафів і пені та реальну перспективу почати фінансове життя з чистого аркуша.
Важливо розуміти, що банкрутство фізичної особи — це не про «побороти» банк чи мікрофінансову організацію, а про цивілізований спосіб врегулювати ситуацію, коли борг об’єктивно перевищує можливості людини його сплатити. Процедура регулюється окремим розділом законодавства і проходить виключно через господарський суд, а її ключовим учасником, окрім боржника та кредиторів, є арбітражний керуючий — незалежний фахівець, який супроводжує справу від початку до завершення.
Правова основа: Кодекс України з процедур банкрутства
Регулює питання неплатоспроможності фізичних осіб Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), що набрав чинності у жовтні 2019 року. Саме цей документ замінив застарілий закон про банкрутство і вперше в українському законодавстві запровадив окрему, повноцінну процедуру відновлення платоспроможності для звичайних громадян, а не лише для підприємств.
Питанням неплатоспроможності фізичних осіб присвячена книга четверта Кодексу. У ній прописано все: підстави для звернення до суду, перелік необхідних документів, порядок призначення арбітражного керуючого, правила складання плану реструктуризації, наслідки визнання людини банкрутом і перелік боргів, які не підлягають списанню за жодних обставин.
З 1 січня 2025 року в Кодекс внесли суттєві зміни — переважно з метою наближення українського законодавства до європейських стандартів, зокрема щодо процедур превентивної реструктуризації. Ці зміни торкнулися здебільшого юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте загальна логіка процедури банкрутства звичайних громадян залишилася незмінною: реструктуризація боргів або їх погашення через реалізацію майна.
Важливо також пам’ятати, що окремі положення, які стосуються розрахунку порогових сум (наприклад, прив’язка до розміру мінімальної заробітної плати), періодично змінюються разом із щорічним переглядом бюджетних показників. Тому перед поданням заяви варто завжди перевіряти актуальні цифри на момент звернення до суду, а не орієнтуватися на дані, які могли застаріти.
Хто може скористатися процедурою і хто має право подати заяву
Процедура банкрутства фізичної особи доступна двом категоріям боржників: звичайним громадянам та фізичним особам-підприємцям (ФОП). При цьому є один принциповий момент, який часто стає несподіванкою для людей, що вперше стикаються з темою банкрутства: розпочати справу про неплатоспроможність може виключно сам боржник.
Жоден кредитор — ні банк, ні мікрофінансова організація, ні колекторська компанія, ні навіть державний орган — не має права звернутися до суду із заявою про банкрутство фізичної особи. Це принципова відмінність від процедури банкрутства юридичних осіб, де ініціювати справу можуть і кредитори. Для фізичних осіб законодавець свідомо залишив це право виключно за боржником, аби процедура не перетворювалася на інструмент тиску з боку фінансових установ.
Це означає, що рішення про банкрутство — завжди добровільний крок самої людини. Ніхто не може примусово «оголосити» вас банкротом проти вашої волі, навіть якщо у вас є значна заборгованість і кредитори активно намагаються її стягнути через виконавчу службу чи суд. Водночас саме тому процедура працює лише тоді, коли боржник усвідомлено приймає рішення скористатися нею і готовий пройти через усі етапи — від подання заяви до завершення справи.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Закон не дозволяє звертатися до суду з банкрутством за бажанням просто «тому що є борги». Для відкриття провадження потрібна наявність хоча б однієї з чотирьох підстав, передбачених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Судова практика чітко підтверджує: достатньо однієї підстави або їх комбінації, а не обов’язкової сукупності всіх чотирьох.
Перша підстава — розмір простроченої заборгованості перед кредитором чи кредиторами становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 2026 рік мінімальна заробітна плата в Україні складає 8647 грн на місяць, тож порогова сума заборгованості за цією підставою — близько 259 410 грн. Ця сума щороку переглядається разом зі зміною мінімальної зарплати, тому орієнтуватися варто на показник, чинний саме на дату звернення до суду.
Друга підстава — боржник припинив сплачувати понад 50% щомісячних платежів за кредитом чи іншим зобов’язанням протягом останніх двох місяців. Тобто навіть якщо загальна сума боргу ще не сягнула 30 мінімальних зарплат, але людина вже два місяці поспіль не може платити більше половини щомісячного платежу, цього достатньо для звернення до суду.
Третя підстава — виконавча служба вже винесла постанову про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. Якщо до банкрутства вже дійшло до примусового виконавчого провадження і виконавець офіційно зафіксував, що стягувати нічого, це теж стає самостійною підставою для відкриття справи про неплатоспроможність.
Четверта підстава — найширша і найменш формалізована: існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконувати грошові зобов’язання чи поточні платежі. Це так звана «загроза неплатоспроможності» — вона дозволяє звернутися до суду навіть тоді, коли формальної простроченої заборгованості ще немає, але людина об’єктивно бачить, що найближчим часом втратить можливість платити (наприклад, через скорочення на роботі, інвалідність чи інші документально підтверджені обставини).
Дві судові процедури: реструктуризація боргів і погашення боргів
Після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд застосовує одну з двох передбачених Кодексом процедур.
Перша — реструктуризація боргів боржника. Це м’якший варіант, орієнтований на поступове, розтерміноване погашення заборгованості за узгодженим із кредиторами планом, без обов’язкового продажу майна. План реструктуризації розробляється з урахуванням реальних доходів боржника і, як правило, розраховується на строк до п’яти років. Протягом цього часу боржник сплачує кредиторам визначені суми за графіком, а після успішного виконання плану залишок заборгованості, що не була погашена, списується.
Друга процедура — погашення боргів боржника, по суті це класичне визнання людини банкрутом із подальшою реалізацією майна, що не входить до переліку захищеного. Суд переходить до цієї процедури, якщо збори кредиторів протягом 120 днів з дня відкриття провадження не схвалили план реструктуризації — наприклад, через відсутність у боржника стабільного доходу, який дозволив би виконувати графік платежів, або через незгоду кредиторів з запропонованими умовами.
Який саме шлях буде застосовано у конкретній справі, залежить від фінансового стану людини: наявності офіційного доходу, майна, кількості кредиторів та їхньої позиції. Якщо є стабільний легальний дохід — суд і кредитори частіше схиляються до реструктуризації. Якщо офіційних доходів немає або вони мінімальні, а майно відсутнє чи незначне, логічним результатом стає визнання банкротом і списання боргів.
Покрокова процедура банкрутства фізичної особи
Хоча кожна справа має свої особливості, загальний алгоритм проходження процедури виглядає приблизно однаково для всіх боржників.
Спочатку проводиться підготовчий етап: аналіз фінансового стану, перевірка наявності хоча б однієї з підстав для звернення до суду, збір документів про доходи, майно, кредиторів і боргові зобов’язання. На цьому етапі важливо чесно й повно зафіксувати всю заборгованість — приховування боргів чи майна надалі може коштувати втрати права на списання заборгованості, а в окремих випадках навіть стати підставою для адміністративної чи кримінальної відповідальності за статтею 42 Кодексу.
Далі подається заява до господарського суду за місцем проживання боржника разом із повним пакетом документів і доказами сплати судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого. Суд перевіряє заяву на відповідність вимогам закону і за наявності підстав відкриває провадження у справі про неплатоспроможність.
З моменту відкриття провадження настає, мабуть, найважливіший для боржника момент: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Це означає зупинення нарахування пені, штрафів і відсотків, призупинення виконавчих дій, заборону стягнення майна за старими боргами. Простими словами — з цього моменту кредитори вже не можуть тиснути на людину поза межами судової справи.
Суд призначає арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), який проводить інвентаризацію майна, складає реєстр кредиторів, аналізує фінансовий стан боржника і готує проєкт плану реструктуризації або висновок про доцільність переходу до процедури погашення боргів. Цей план виноситься на затвердження зборів кредиторів.
Якщо кредитори схвалюють план реструктуризації, суд його затверджує, і боржник протягом установленого строку (як правило, до п’яти років) виконує графік платежів. Якщо план не схвалено протягом 120 днів — суд визнає боржника банкрутом і вводить процедуру погашення боргів, у межах якої реалізується майно, що підлягає продажу, а отримані кошти розподіляються між кредиторами пропорційно їхнім вимогам.
Завершується справа постановою суду про закриття провадження, якою фіксується списання залишку непогашених боргів (крім тих категорій заборгованості, які за законом не підлягають анулюванню). Саме ця постанова є тим документом, що офіційно підтверджує звільнення людини від боргового тягаря.
Які документи потрібні для подання заяви
Перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження, визначений статтею 116 Кодексу і є досить детальним. До базового пакету, як правило, входять: паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника; конкретизований список усіх кредиторів і боржників із зазначенням сум заборгованості, контактних даних та ідентифікаційних кодів кожного з них; декларація про майновий стан за затвердженою формою; документи, що підтверджують наявність чи відсутність статусу фізичної особи-підприємця; доказ сплати судового збору; доказ авансування винагороди арбітражного керуючого; а також будь-які інші документи, що підтверджують наявність однієї з підстав для відкриття провадження — кредитні договори, довідки про доходи, постанови виконавчої служби, листування з банками тощо.
Якщо заяву подає представник за довіреністю, до пакету додається і сама довіреність або інший документ, що підтверджує його повноваження. На практиці саме на етапі збору документів люди найчастіше припускаються помилок — забувають вказати окремих кредиторів, неправильно оформлюють декларацію про майно або подають застарілі довідки про доходи. Тому розумно доручити підготовку пакету документів фахівцю, який знає актуальні вимоги конкретного господарського суду.
Арбітражний керуючий: роль і вартість його послуг
Арбітражний керуючий — центральна фігура всієї процедури. Це незалежний фахівець, акредитований державою, якого призначає суд для супроводу справи. У процедурі реструктуризації цю роль виконує керуючий реструктуризацією, у процедурі погашення боргів — керуючий, що супроводжує реалізацію майна.
Функції керуючого широкі: він перевіряє інформацію про доходи й майно боржника, формує та веде реєстр вимог кредиторів, організовує збори кредиторів, контролює виконання плану реструктуризації або процес реалізації майна, звітує суду про хід справи і фактично є посередником між боржником і кредиторами протягом усього провадження.
Послуги арбітражного керуючого не є безкоштовними — боржник повинен заздалегідь авансувати його винагороду на депозитний рахунок господарського суду за перші три місяці виконання повноважень. Конкретна сума розраховується за формулою, прив’язаною до встановлених законом базових показників (зокрема, мінімальної заробітної плати), і періодично змінюється разом із цими показниками. Тому точну суму авансування варто уточнювати безпосередньо перед поданням заяви — або на сайті відповідного господарського суду, або у юриста, який супроводжує справу, аби уникнути затримки з відкриттям провадження через неправильний розрахунок.
Окрім авансу для арбітражного керуючого, боржнику потрібно сплатити судовий збір за подання заяви (якщо законом не передбачено звільнення від його сплати для певної категорії осіб) і, за бажанням, оплатити послуги юриста, який допоможе підготувати документи та представлятиме інтереси боржника в суді.
Які борги списуються, а які залишаються
Одна з найпоширеніших хибних уявлень про банкрутство — що ця процедура «стирає» абсолютно всі борги без винятку. Це не так. Кодекс містить чіткий перелік зобов’язань, які не підлягають списанню, незалежно від того, через яку процедуру пройшов боржник.
До категорій боргів, які залишаються чинними навіть після завершення процедури банкрутства, належать: заборгованість за сплатою аліментів — вона має особливий соціальний статус і пов’язана із захистом прав дитини, тому списати її через банкрутство неможливо за жодних обставин; зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я чи смертю іншої особи; а також зобов’язання, що виникли внаслідок умисного приховування боржником майна, доходів чи недостовірної інформації, поданої суду — у такому разі суд може відмовити у списанні боргу як санкцію за нечесну поведінку в межах справи.
Натомість успішно списується більшість «звичайних» боргів: заборгованість за банківськими кредитами, позиками мікрофінансових організацій, неповернутими сумами за договорами позики, заборгованість по комунальних платежах, а за окремою процедурою для ФОП — і податковий борг, що виник у межах підприємницької діяльності. Якщо у боржника є застава (наприклад, автомобіль чи квартира під іпотекою) і він готовий повернути це майно кредитору, залишок боргу після реалізації застави також підлягає списанню в межах процедури.
Важливо розуміти ще один нюанс: наявність боргу з аліментів не є перешкодою для відкриття самої процедури банкрутства — людина однаково може скористатися реструктуризацією чи списанням інших боргів, просто аліментне зобов’язання залишиться чинним і його доведеться продовжувати сплачувати окремо.
Що відбувається з майном боржника
Питання про майно — те, що турбує боржників найбільше. Закон передбачає, що не все майно людини підлягає реалізації в межах процедури погашення боргів. Стаття 132 Кодексу встановлює перелік майна, яке виключається зі складу так званої ліквідаційної маси, тобто захищається від продажу за борги.
Загальна вартість майна, яке виключається з ліквідаційної маси, не може перевищувати 30 розмірів мінімальної заробітної плати (тих самих приблизно 259 тисяч гривень за показниками 2026 року). До захищеного майна, як правило, належать предмети першої необхідності, особисті речі, а також інше майно в межах встановленого вартісного ліміту, необхідне боржнику та особам, які перебувають на його утриманні, для звичайного життя.
Усе майно, що перевищує цей захищений ліміт і не підпадає під інші винятки, передбачені законом, може бути включене до ліквідаційної маси й реалізоване на торгах для розрахунків із кредиторами. Якщо у боржника є застава (наприклад, квартира в іпотеку чи автомобіль у кредит), кредитор за забезпеченим зобов’язанням має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна, проте сама наявність застави не означає автоматичної втрати решти власності боржника.
Саме тому перед поданням заяви про банкрутство вкрай важливо провести точну оцінку всього майна, яке є у власності людини, і спланувати процедуру таким чином, щоб максимально зберегти те, що дозволяє закон, і одночасно домогтися списання боргів.
Особливості банкрутства фізичної особи-підприємця (ФОП)
Для фізичних осіб-підприємців процедура неплатоспроможності має кілька важливих особливостей, порівняно зі звичайними громадянами. По-перше, через цю процедуру можна вирішити не лише питання боргів перед банками чи мікрофінансовими організаціями, а й проблему податкової заборгованості, що накопичилася в межах підприємницької діяльності.
Зокрема, передбачено механізм, за яким податковий борг, що виник протягом трьох років до дня винесення постанови про відкриття провадження, визнається безнадійним і списується в межах справи про банкрутство. Це особливо актуально для тих підприємців, які фактично припинили вести діяльність, але формально залишаються зареєстрованими ФОП і продовжують накопичувати податковий борг та пов’язані з ним нарахування.
По-друге, процедура банкрутства ФОП може бути поєднана з вирішенням питання інших боргів — кредитів, позик мікрофінансових організацій тощо. У такому разі податкова заборгованість списується повністю як безнадійна, частина кредитних зобов’язань може бути списана, а на залишок складається план реструктуризації з урахуванням реальної платоспроможності боржника.
По-третє, успішне завершення процедури банкрутства ФОП дає змогу офіційно припинити підприємницьку діяльність шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань — без необхідності окремо «закривати» ФОП через стандартну, часто більш тривалу й проблемну процедуру державної реєстрації припинення за наявності боргів.
Переваги процедури банкрутства
Якщо узагальнити, основні переваги, які отримує боржник, звертаючись до процедури банкрутства фізичної особи, виглядають так. Це юридично безпечний спосіб припинити багаторічний тиск кредиторів і колекторів: з моменту відкриття провадження діє мораторій, який зупиняє нарахування неустойки, штрафів і пені, а також призупиняє вчинення виконавчих дій щодо майна.
Боржник отримує реальний шанс зберегти рухоме та нерухоме майно в межах встановленого законом захищеного ліміту, а не втратити все одразу під тиском примусового виконання. Процедура дає змогу узгодити з кредиторами адекватний, реалістичний план реструктуризації строком до п’яти років замість хаотичного й виснажливого протистояння з кожним кредитором окремо.
Після успішного завершення справи людина повністю звільняється від тих боргових зобов’язань, які підлягають списанню за законом, і отримує можливість почати фінансове життя заново — без переслідування з боку банків, мікрофінансових організацій чи колекторських агентств. Для фізичних осіб-підприємців додатковим плюсом є можливість одночасно списати безнадійний податковий борг і офіційно завершити підприємницьку діяльність.
Недоліки і ризики, про які важливо знати
Попри очевидні переваги, процедура банкрутства має й суттєві недоліки, які варто чесно зважити перед прийняттям рішення. По-перше, це вартість: судовий збір, обов’язкове авансування винагороди арбітражного керуючого та, як правило, оплата юридичного супроводу — все це потребує певних коштів ще до отримання результату, а саме на старті процедури, коли фінансова ситуація людини вже й так складна.
По-друге, це тривалість і складність процесу: від подання заяви до фінальної постанови суду може пройти від кількох місяців до більш ніж року, залежно від кількості кредиторів, складності майнового стану та позиції учасників справи. По-третє, окремі категорії боргів — аліменти, відшкодування шкоди здоров’ю чи життю — не списуються за жодних обставин, а тому банкрутство не є універсальним рішенням для будь-якої заборгованості.
Ще один момент, який варто враховувати: протягом п’яти років після завершення процедури людина не має права повторно звертатися із заявою про відкриття нової справи про неплатоспроможність. Це означає, що до процедури варто підходити максимально відповідально й комплексно, врахувавши одразу всі наявні борги, а не лише частину з них.
Наслідки після завершення процедури
Після успішного завершення справи про банкрутство для людини настає період певних обмежень, які варто розуміти заздалегідь. Протягом п’яти років зберігається заборона на відкриття нового провадження у справі про неплатоспроможність — тобто повторно скористатися цим інструментом найближчим часом не вийде. Також протягом певного часу інформація про статус банкрута може враховуватися банками та іншими фінансовими установами під час оцінки кредитоспроможності людини, що тимчасово ускладнює отримання нових кредитів, кредитних карток чи іпотеки.
Водночас важливо розрізняти юридичні наслідки та поширені страхи навколо них. Сама процедура банкрутства фізичної особи не передбачає автоматичного публічного «клейма» на все життя, не позбавляє людину права працювати, провадити законну діяльність чи відкривати банківські рахунки. Натомість вона дає те, заради чого, власне, і проходиться, — юридично оформлене звільнення від боргового тягаря, який інакше переслідував би людину роками без жодної реальної перспективи його погасити.
Скільки коштує і триває процедура
Точну вартість і тривалість процедури банкрутства неможливо назвати наперед без аналізу конкретної ситуації — вони залежать від суми заборгованості, кількості кредиторів, наявності чи відсутності майна, регіону проживання боржника та того, яка саме процедура буде застосована: реструктуризація чи погашення боргів.
До базових витрат належать судовий збір за подання заяви (якщо боржник не належить до категорії осіб, звільнених від його сплати) та обов’язкове авансування винагороди арбітражного керуючого за перші три місяці його роботи — конкретну суму варто розраховувати, виходячи з актуальних на момент звернення показників мінімальної заробітної плати. До цього зазвичай додається оплата послуг юриста, який готує документи, подає заяву та представляє інтереси боржника протягом усього провадження.
Що стосується тривалості: підготовчий етап (аналіз ситуації, збір документів) може зайняти від кількох тижнів до пари місяців. Розгляд справи судом, призначення арбітражного керуючого та проведення зборів кредиторів триває ще певний час. Якщо обирається процедура реструктуризації, сам план виконується протягом строку до п’яти років, після чого справу закривають. Якщо ж застосовується процедура погашення боргів через реалізацію майна, вона зазвичай завершується швидше — орієнтовно протягом року з моменту відкриття провадження, хоча конкретні строки залежать від обсягу майна та кількості кредиторів.
Поширені запитання про банкрутство фізичних осіб
Чи можуть банк або мікрофінансова організація самі подати заяву про моє банкрутство? Ні. Заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи може подати лише сам боржник. Кредитори такого права не мають за жодних обставин.
Чи втрачу я все своє майно? Ні, не все. Закон передбачає захист майна в межах встановленого вартісного ліміту (близько 30 мінімальних заробітних плат), а також інші винятки. Майно, що перевищує цей ліміт і не підпадає під захист, може бути реалізоване для розрахунків із кредиторами.
Чи дізнаються про процедуру мій роботодавець чи родичі? Сама процедура не передбачає обов’язкового повідомлення роботодавця. Інформація про справу є частиною судового провадження та реєстрів, пов’язаних із банкрутством, але це не те саме, що публічне розголошення серед знайомих чи колег.
Чи можна списати борг по аліментах через банкрутство? Ні. Аліментні зобов’язання, а також відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи смертю, не підлягають списанню за жодних умов, незалежно від того, яку процедуру обрано.
Чи можу я повторно подати заяву про банкрутство, якщо в майбутньому знову накопичу борги? Протягом п’яти років після завершення попередньої справи нове звернення із заявою про неплатоспроможність не допускається.
Що краще: реструктуризація чи визнання банкрутом? Це залежить виключно від вашої конкретної ситуації — наявності стабільного доходу, обсягу майна, кількості та позиції кредиторів. Остаточне рішення приймає суд за результатами розгляду справи та позиції зборів кредиторів, тож перед поданням заяви варто проконсультуватися з фахівцем, який зможе оцінити, який варіант реалістичніший саме у вашому випадку.
Висновок
Банкрутство фізичної особи — це не крайній і не «соромний» крок, а законний інструмент, створений державою спеціально для людей, які опинилися в ситуації, коли боргове навантаження об’єктивно перевищує їхні можливості. Процедура потребує ретельної підготовки, чесного й повного розкриття інформації про доходи, майно та кредиторів, а також розуміння того, які борги підлягають списанню, а які залишаються чинними назавжди.
Якщо ви відчуваєте, що заборгованість стала непідйомною, а кредитори чи виконавча служба тиснуть дедалі сильніше, не варто чекати, поки ситуація стане критичною. Чим раніше розпочати аналіз справи, тим більше варіантів та реалістичних рішень буде доступно. Команда propiska.com.ua готова безкоштовно проконсультувати вас, оцінити перспективи саме вашої ситуації та підготувати весь необхідний пакет документів для подання заяви до суду — зв’яжіться з нами, аби отримати чітке розуміння того, як саме банкрутство фізичної особи може допомогти у вашому конкретному випадку.
